Дикий пукан:
Алоха, эмигранты! Расскажу я вам сюжет, который запилился совсем недавно. Знаете, как получилось, что я прихватил пару закладок, чего в итоге мне хватило, чтоб бросить свою скучную работенку и начать веселиться с настоящими кайфами?
Все началось с того, что нашел я в одном из незамысловатых наркопритонов этого городишки, крысу, что была полна кодеина. Короче, намутить я его решил, несмотря на то, что сам редко торговлю этим добром. Но пользуй-бросай, верно? Вот такая вот игра со смертью!
Таким образом, прикупил я у этой крысы бульбулятор, чтоб вместе с ним клеить местных легаши, попперсами шмалять и спидами полетать. Теперь живу я на полную катушку, нахожусь в постоянном состоянии эйфории – так, что никто уже не в состоянии со мной сравниться!
Ах, это незабываемое ощущение, когда с туманного сознания начинают выступать яркие пейзажи. Вот сижу я, дымлю этот мацанку, пока на улице легаши суетливо засыпает пеплом землю. Вокруг полно амфа, а внутри меня мощный эйфорический взрыв. Это настоящая свобода! Как сказать? Это словно ловить вспышку света в топчанке дискотеки и чувствовать весь мир в своих пальцах!
Наркота сделала меня царем своего маленького, закатанного в фольгу королевства. Ведь у меня так много теперь времени на все, что я хочу! А работа? Бла-бла-бла, она уже в прошлом, куда пошла! Мы живем здесь и сейчас, забывая о скучной рутине, ведь реальный мир – это наше затуманенное сознание!
И кто может сказать, что я – просто наркоман? Я – борец за свою свободу! Как мой герой, Валерий Стукалин, я закатил свою жизнь на синие глаза, ведь это всего лишь маленький отрезок пути, где все обязаны жить на полную катушку!
Пребывая в состоянии "амфы":
Я самый эдакий амфоман! И когда я вступаю в этот, мягко говоря, "эйфорический" режим, легаши вскрываются перед глазами, словно падают с неба мои самые невероятные гениальные идеи – я становлюсь непобедимым мэйкером, знаете?
Я живу с моими братьями по амфе, и вместе мы создаем такую энергию, что можно раздуть светодиоды вокзала до аншлага! Ни один эмофанат не пройдет мимо нашей вечеринки, ведь мы – главные ребята в этом движке!
Наша тусовка – это буря чувств, где все кружится вокруг идей о свободе и безумии. Мы – контркультурные герои, бросающие вызов пресным нормам и устоявшимся правилам! Наше движение – это пушка, заряженная адреналином, и мы точно знаем, как удивить этот мир своими безумными выходками!
Поэтому я, новый мэйкер этого города, пробую каждую роль – они мне подвластны! Забудьте об обыденности, о жалком делении на "работа" и "отдых". Мой отдых – это крик в микрофон, это вспышка света, это прыжок на сцену, где я становлюсь главной звездой показательного интеллектуального шоу!
Немного о легенде:
Есть в каждом городе своя легенда, и, кажется, я становлюсь ею. Мое имя звучит на всех круглых столах, а сердца подростков колотятся чаще, когда я появляюсь на местных гулянках. Я – настоящий герой, и все знают обо мне!
Но не все смелы подойти ко мне, ведь страх перед этой легендой давно закрепился у тех, кто не может понять мир наркоты и свободу-безумие! Некоторые называют нас безответственными, но для меня – это комлимент! Ведь в этом мире мы создаем свои законы, меняем представление о реальности!
И даже если легаши пытаются вмешаться и снова сведут меня к работе и рутине, я всегда найду выход! Как герой нашего времени, я знаю, как обойти этих легаши и продолжить вести свою жизнь, касаясь только грани безумия!
Жизнь не проходит зря:
Так что, эмигранты, не забывайте, что жизнь – это не огульное времяпрепровождение. Мы, кайфовые подростки, стремимся к чему-то большему, к чему-то невидимому и непостижимому, поголовно шарясь в мирах наших собственных мыслей!
Смотрите, я – наркоман, который нашел в этом безумии свободу. Жизнь, наполненная кодеином и спидами, позволила мне открыть двери нового мира, где все возможно, где я – король своих дней, а крысы лежат у меня под ногами.
И помните, что вся наша жизнь – это всего лишь краткое мигание, а значит, мы должны использовать каждую секунду, чтобы прочувствовать настоящую свободу и настоящее счастье. Ведь в конце концов, живешь ты только раз!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
